Жив-був у Кропивницькому чоловік на ім’я Степан. Степан був людиною простою, але з претензією на високе мистецтво — все ж таки живе в колисці українського театру. Одного разу Степан вирішив, що йому терміново потрібна «робота в Кропивницькому». Не просто робота, а така, щоб і для душі, і щоб на комуналку вистачало.
Він відкрив місцевий сайт оголошень і побачив дивну вакансію: «Експерт з орієнтування в просторі та часі. Оплата висока. Досвід роботи в тумані вітається».
«Це про мене!» — подумав Степан, згадавши, як минулої п’ятниці він зміг знайти шлях додому від площі Героїв Майдану до Ковалівки з заплющеними очима.
Приходить він за адресою. Офіс знаходиться десь у дворах біля театру Корифеїв. За столом сидить чоловік у пенсне, з серйозним виглядом перекладає папери. — Степане, — каже чоловік, — наше місто має унікальну аномалію. Ви помічали, що в Кропивницькому час тече інакше? — Ну… коли чекаєш на 116-ту маршрутку, то так, — погодився Степан. — Здається, що минула вічність, а ти все ще на тій же зупинці.
— Саме так! Наше завдання — пояснювати туристам, чому вони приїхали в центр України, а опинилися в центрі філософських роздумів. Ваше перше завдання: провести групу інвесторів від Набережної до Дендропарку так, щоб вони не помітили, що ми пройшли через три різні епохи і два рази ледь не провалилися в портал на дорозі.
Степан взявся до роботи. Він водив людей містом, розповідаючи, що тюльпани в Дендропарку — це насправді замасковані антени, що ловлять сигнал культурного збагачення. Він пояснював, що якщо довго дивитися на Інгул, можна побачити своє майбутнє (зазвичай там було написано: «Купи фільтр для води»).
Одного разу інвестор запитав: — Степане, а чому у вас на головній площі так тихо? Степан примружився, згадав про театральне коріння міста і відповів: — Це не тиша. Це пауза за Станіславським. Місто просто готується до грандіозного фіналу.
У результаті Степан став легендою. Його «робота в Кропивницькому» перетворилася на місію. Тепер кожен, хто приїжджає в місто, знає: якщо ти заблукав між затишними вуличками старого центру, не панікуй. Ти просто потрапив у театральну постановку, де ти — головний герой, а Кропивницький — найкраща декорація у світі.
Мораль історії: Шукаючи роботу в Кропивницькому, будь готовий, що замість вакансії менеджера ти знайдеш роль у житті, де кожен перехожий трохи актор, а кожна маршрутка — це карета, яка перетвориться на гарбуз рівно о восьмій вечора.
